— Люди не повинні вмирати. — Та гаразд, Червоний. Ти віриш в це? — Я вірю, що це не вирішувати. І не тобі. — Хтось попросив тебе одягнути цей костюм, чи ти зробив це за власною ініціативою? Знаєш, що я думаю про тебе, герою? Я думаю, що ти прихильник напівмір. Я думаю, ти людина, яка не може довести справу до кінця. Я думаю, що ти боягуз. Один невдалий день – і ти станеш мною.
Den Neid wirst nimmer du versöhnen: So magst du ihn getrost verhöhnen. Dein Glück, dein Ruhm ist ihm ein Leiden: Magst drum an seiner Qual dich weiden! Ти заздрість не примусиш примиритися, Так можеш насолодитись над нею поглумитися. Успіх твій отруює їй життя: Потішся ж над муками її!
У кожного з нас у житті є люди, без яких ми не уявляємо свого існування. Сама думка про те, що вони можуть зникнути, приводить нас у жах. Ми сліпо любимо їх і готові нескінченно довго заплющувати очі на їхні помилки та провини. І це відбувається доти, доки в нас живе віра в цю людину. Але втративши її одного разу, ми розуміємо, що замість нього всередині залишилася лише порожнеча.
Виявляється, у деяких випадках матеріальна винагорода відбиває у людей бажання працювати – насамперед це стосується волонтерської роботи та успішного навчання.