Успішна наступність - це більше, ніж просто вибір людини з відповідним набором навичок, це пошук того, хто поділяє початкову ідею створення компанії. Великі другі або треті керівники займають цю посаду не для того, щоб привнести своє бачення майбутнього; вони піднімають первісний прапор та ведуть компанію до наступного покоління. Ось чому ми називаємо це наступністю, а не заміною. Тут має бути продовження світогляду.
— Ви ще дуже молоді, щоби так розмовляти.
— Оце мило! "Ви ще молоді"! Отже, молодих можна ображати скільки завгодно, і вони мають мовчати.
Мова та думки належали чоловікові. А жінка народжена з безмовності. Вона живе в чужому краю і лише вивчила тамтешню мову ; рідною їй він ніколи не був. Вона мимоволі переводить своє потаємне у поняття, які відповідають її сутності, бо належать чоловікові. Вона намагається з'ясуватись — і завжди марно. Ніколи чоловікові її не збагнути.
— У тебе це так добре виходить, правда? — зараз у її голосі прозирав холод. Обачливо, підкоряючись своїй злості, вона наблизилася до нього. - Відштовхувати людей геть. Але я знаю, що ти не харчувався сьогодні ввечері. Тобі нічого більшого не треба від мене і в тебе не виходить будувати із себе голодуючого мученика так само добре, як у Стефана. Олена говорила, знаючи, що її слова точно мали спровокувати його на певну відповідь, але звичайна реакція Деймона на такі речі була — розслабитися і вдати, що він нічого не почув. Те, що відбувалося, було їй знайоме. Деймон обернувся і впіймав її залізною хваткою. Потім, з ходу, як сокіл вистачає миша, він поцілував її. Він був досить сильний, щоб утримувати її біля себе, не завдаючи шкоди. Поцілунок був наполегливим і довгим, і якийсь час Олена просто загубилася. Тіло Деймона було прохолодним, її ж, навпаки, було теплим та вологим після ванни. Те, як він тримав її, могло заподіяти їй біль, якби вона спробувала вирватися. А потім вона знала, що він не утримуватиме її. Але чи впевнена вона? І чи готова зламати собі кістку, щоб перевірити? Він гладив її волосся, накручуючи їх на пальці... через кілька годин, після того, як він її вчив відчувати речі до кінчиків волосся. Він знав її слабкі місця. Не просто слабкі місця жінки. Він знав її. Він знав, як змусити її стогнати від насолоди і як заспокоїти її.
— Я вільна людина!
— Був вільний лапоть, та з ноги впав.
Людський прогрес - це зростаючий інстинкт самовинищення та знищення всієї планети.
Я згадала, як це, знову перебувати у жіночій компанії. Довіра та безпека.
"Це було", - сказала Пам'ять. "Цього не могло бути", - сказала Гордість. І Пам'ять здалася.