Чарльз Буковський. Хліб із шинкою

Пес підбирався все ближче й ближче, стелившись тротуаром і старанно виляючи хвостом. Потім він просто стрибнув на мене, і я, не встоявши під ударом передніх лап, розпластався на асфальті. Незважаючи на худорлявість, він був все ж надто великий і важкий. Осідлавши мене, осміліша псина почала лизати мені обличчя, вуха, лоб. Я ледве спихнув його, схопився і витер обличчя.

— Сидіти! Тобі треба підкріпитись!

Я дістав із пакета сендвіч і відламав шматок.

— Небагато тобі, решта мені, старий! — сказав я і поклав його на тротуар.

Пес підійшов до частування, понюхав і відійшов. Облизуючись і оглядаючись на мене, він почав віддалятися.

— Гей, друже, постривай! Цей був із арахісовою пастою! Іди спробуй копченої ковбаски! Повернися! До мене!

Пес з побоюванням підійшов знову. Я знайшов сендвіч з ковбасою, відламав великий шматок, зіскреб з нього гірчицю і кинув на тротуар.

Привереда схилився над подачкою, уткнувся в неї носом, обнюхав, повернувся і потрусив геть. Цього разу він навіть не обертався, все швидше і швидше віддаляючись уздовж вулицею. Не дивно, що я постійно перебував у стані депресії – неналежне харчування.
Цитата з книги Хліб із шинкою, автор Чарльз Буковський

Схожі цитати

Додати коментар

Залишити коментар

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий