Вся її постать, те, як вона спиралася об стіну, видавали в ній жінку з вищих верств суспільства, яку тільки війна могла змусити заробляти собі життя в такий спосіб.Цитата з книги Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945), автор Владислав Шпільман
Схожі цитати
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Він годинами грав на скрипці, знайшовши у ній собі притулок реальності. (…) «Це нічого не означає! Все одно найпізніше через місяць тут уже будуть (Цитати з Книг)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Діти намагалися закликати до совісті перехожих, переконуючи:«Ми справді дуже, дуже голодні. Ми вже давно нічого не їли. Дайте нам шматочок хліба чи (Цитати з Книг)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Тротуаром невпевнено йшов хлопчик років десяти. Він був блідий і так наляканий, що забув зняти шапку перед жандармом, що йде йому назустріч. Німець (Цитати з Книг)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Як жити, якщо за тобою лише смерть? Як із смерті черпати сили для життя? (Цитати з Книг / Про життя)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Життя потекло по двох руслах: першому, де відповідно до нових законів люди повинні були працювати з ранку і до вечора, при цьому харчуючись майже (Цитати з Книг / Про життя)
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.