Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945)

Тротуаром невпевнено йшов хлопчик років десяти. Він був блідий і так наляканий, що забув зняти шапку перед жандармом, що йде йому назустріч. Німець затримав хлопчика і, не кажучи ні слова, вийняв револьвер, приставив до скроні і вистрілив. Дитина осіла на землю, його руки забилися в конвульсіях, вона вигнулась і померла. Жандарм спокійно прибрав револьвер у кобуру і продовжив свій шлях. Я придивився до нього: ні жорстокості на обличчі, ні слідів злості. То був нормальний, спокійний чоловік, який щойно виконав одну зі своїх численних щоденних обов'язків — не найважливішу — і одразу забув про це, зайнятий іншими справами, значно серйознішими.

Цитата з книги Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945), автор Владислав Шпільман