Лев Миколайович Толстой. Християнство та патріотизм

Патріотизм може бути хороший. Чому люди не кажуть, що егоїзм не може бути хорошим, хоча це швидше можна було б стверджувати, тому що егоїзм є природне почуття, з яким людина народжується, а патріотизм почуття неприродне, штучно прищеплене йому. Так, наприклад, в Росії, де патріотизм у вигляді любові і відданості до віри, царя і вітчизни з незвичайною напруженістю всіма знаряддями, що знаходяться в руках уряду: церкви, школи, друку і всякої урочистості, прищеплюється народу, російська робоча людина— сто мільйонів російського народу, незважаючи на ту незаслужену репутацію, яку йому зробили, як народу особливо відданого своїй вірі, цареві та вітчизні, є народ найвільніший від обману патріотизму. Віри своєї, тієї православної, державної, якої він ніби так відданий, він здебільшого не знає, а як тільки впізнає, кидає її і стає раціоналістом; до царя свого, незважаючи на невпинні, посилені навіювання в цьому напрямі, він ставиться як до всієї начальницької влади - якщо не з осудом, то з досконалою байдужістю; вітчизни ж своєї, якщо не розуміти під цим своє село, волость, він або зовсім не знає, або, якщо знає, то не робить між ним та іншими державами ніякої різниці.