Володимир Цвєтков. Дощ, якому хотілося курити

Я люблю похмуру погоду насамперед тому, що в цей час ніхто не заважає думати. Можна подумати про все у світі. Про те, що тебе хвилювало колись чи то тривожить тепер. Про те, що збулося, а що – ні. Про те, чого ти чекаєш у житті і що ти можеш дати їй. Про цілі та ідеали. Про досягнуте і бажане.

Цитата з книги Дощ, якому хотілося курити, автор Володимир Цвєтков