Чарльз Діккенс. Крамниця старожитностей

Ось вона, перед ними — нерухомо спочиває на своєму маленькому ліжечку. І урочиста безмовність цієї кімнати перестала бути загадкою для них. Вона  померла. Що могло бути прекрасніше цього сну, що полонило око своєю безтурботністю, не затьмареною слідами страждань і мук. Здавалося, смерть не зачепила її, здавалося, вона, щойно з рук творця, чекає, коли в неї вдихнуть життя. "Коли я помру, покладіть біля мене те, що тягнеться до світла і завжди бачить над собою небо ". Так вона говорила останніми днями. Вона померла. Лагідна, терпляча, сповнена шляхетності, Нелл померла. Пташка - жалюгідна, крихітна істота, яку можна було б роздавити одним пальцем, - весело стрибала в клітці, а мужнє серце її маленької господині назавжди перестало битися. Де вони, сліди передчасних турбот, сліди горя, втоми? Все зникло. Її страждання теж померли, а з них народилося щастя, що освітлює зараз ці прекрасні, спокійні спокійні риси.

Цитата з книги Крамниця старожитностей, автор Чарльз Діккенс