Цитата з книги Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945), автор Владислав ШпільманАле ніщо не могло зробити нашою сором'язливою та підсвідомою, майже тваринною радістю, що ми самі живі і вже поза небезпекою. У цій новій реальності все, що ще місяць тому було стійкою цінністю, втратило значення. А те, що до цього не заслуговувало на жодну увагу, зайняло нове, невластиве йому важливе місце: гарне і зручне крісло, затишна, облицьована білим кахлем піч, на якій приємно зупинити свій погляд, скрип підлоги, що долинає з квартири над нами, — ознаки нормального життя, домашнього затишку.
Схожі цитати
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Діти намагалися закликати до совісті перехожих, переконуючи:«Ми справді дуже, дуже голодні. Ми вже давно нічого не їли. Дайте нам шматочок хліба чи (Цитати з Книг)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Того року осінь затяглася, але до кінця листопада сонце почало проглядати все рідше, зарядили холодні зливи — в один із таких днів смерть уперше (Цитати з Книг / Про пори року)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Тротуаром невпевнено йшов хлопчик років десяти. Він був блідий і так наляканий, що забув зняти шапку перед жандармом, що йде йому назустріч. Німець (Цитати з Книг)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Життя потекло по двох руслах: першому, де відповідно до нових законів люди повинні були працювати з ранку і до вечора, при цьому харчуючись майже (Цитати з Книг / Про життя)
- Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945) Згасаючий день був чудовий! Сонце вже зникло за будинками, але його багряні відблиски ще лежали на дахах будинків і відбивалися у вікнах верхніх (Цитати з Книг / Про життя)
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.