Аль Квотіон. Запчастина Імпровізації

Я хочу побачити море. Я хочу дихати до запаморочення цим повітрям, густим від водної гладі, що мірно здригається, від криків птахів, пронизливих, як останнє одкровення Бога. Я хочу лежати на мокрому прибережному піску, без одягу, без минулого, без майбутнього і курити в сире небо, посміхаючись неймовірній свободі кожного руху вітру, дивовижною рибою, що струмує по шкірі. Я хочу збирати різнокольорове каміння і стирати з обличчя бризки води, не розплющуючи очей, не будячи душі, майже не існуючи, майже ставши частиною навколишнього, що рухається, мінливого, вологого, солоного, такого чужого і такого зрозумілого. Я хочу загубитися в ласці хвиль, я хочу забути себе самого і просто плисти. Туди, де життяфарбується м'яким світлом сонця. Я хочу сидіти на самій кромці води, на цій тремтливій грані між фантазією та реальністю, ніжністю та жорстокістю, людиною та... морем.

Цитата з книги Запчастина Імпровізації, автор Аль Квотіон