Лев Миколайович Толстой. Севастопольські оповідання

Господи великий! тільки Ти один чув і знаєш ті прості, але жаркі й відчайдушні благання незнання, невиразного каяття і страждання, які сходили до Тебе з цього страшного місця смерті, — від генерала, який за секунду перед цим думав про сніданок і Георгія на шию, але зі страхом що відчуває близькість Твою, до змученого, голодного, вошивого солдата, що повалився на голій підлозі Миколаївської батареї і прохає Тебе швидше дати йому там несвідомо передчувану їм нагороду за всі незаслужені страждання! Так, Ти не втомлювався слухати благання дітей Твоїх, посилаєш їм скрізь ангела-утішителя, що вкладав у душу терпіння, почуття обов'язку та відраду надії.

Цитата з книги Севастопольські оповідання, автор Лев Миколайович Толстой