Олександр Олександрович Бестужев-Марлінський
Ледве крилата весна
Радістю повіяє,
Оживає старовина,
Серце молодіє;
Присмирілі мрії
Рвуть геть кайдани,
Немов юні квіти
Рядуться в обнови,
І кохання золоті сни,
Осіняючи повіки,
Знов і знову осяяні
Веселкою надії.