Альбрехт Роденбах

Пливуть сиві хмари
в блакиті висоти.
Дивиться дитина, занурений
у мрії.
І, змінюючись на льоту,
йдуть хмари в мрію,
вони пливуть, як сни точнісінько,
геть, геть,
геть.
Пливуть сиві вітрила,
урочисті, чисті.
Дивиться дитина, занурений
у мрії.
І, зменшуючись на льоту,
пливуть кораблики в мрію,
не в силах вітру перемогти,
геть, геть,
геть.