Рей Бредбері. Літній ранок, літня ніч

У кожному чоловікові, навіть якщо йому це невтямки, навіть якщо думок таких немає, теплиться образ жінки, яку йому судилося полюбити. З чого сплітається її образ - з усіх мелодій, що звучали в його житті, з усіх дерев, з друзів дитинства, - ніхто не ризикне сказати напевно. Чиї в неї очі: чи не його рідної матері, чиє підборіддя: чи не двоюрідної сестри, яка чверть століття тому купалася з ним в озері, — нікому не дано це знати. Але шануй, кожен чоловік, носить при собі цей портрет, ніби медальйон, немов перламутрову камею, але витягує на світрідко, а після весілля навіть не торкається, щоб уникнути порівнянь. Не кожному трапляється зустріти свою суджену, хіба що промайне вона  у темряві кінотеатру, на сторінках книги чи десь на вулиці. Та й то опівночі, коли місто вже спить, а подушка холодна. Цей портрет витканий з усіх снів, з усіх жінок, з усіх місячних ночей із часів творіння.

Цитата з книги Літній ранок, літня ніч, автор Рей Бредбері