Наріне Абгарян. Люди, які завжди зі мною

Над головою, чіпляючись за гілки старої груші рваною подолом, стелився туман. До полудня він розсіється, причаїться на покритій блакитним ялинником маківці Халі-кара, але надвечір обов'язково повернеться назад і нестиме довгу нічну вахту, затопивши своєю мовчазно-безмежною присутністю все і вся.

Цитата з книги Люди, які завжди зі мною, автор Наріне Абгарян