Вся краса природного відбору полягає у цьому нехитрому механізмі – виживає пристосований.

Життя триває, у всій своїй кавардачній пишності.

Егоїзм - це природна властивість людини. Ви вимагаєте безкорисливості від інших, але ж це жахлива претензія. Ви хочете, щоб вони пожертвували своїми бажаннями заради ваших. З якого дива? Коли ви приміряєтеся з думкою, що кожен живе тільки для себе, ви будете куди поблажливіше до своїх ближніх. Вони перестануть обманювати ваші надії, і ви почнете ставитися до них куди милосердніші.

Я люблю воду, а вона не любить людей. Душить їх. Напевно, відчуває, що приймає в обійми темряву, дужчу за ту, що нудиться на дні.

Добре, що почуття і думки живуть усередині нас, інакше, якби вони, подібно до слуг, оточили в цей хвилюючий момент, між ними почалася б суперечка, причому не на життя, а на смерть. Гордість викликала б на дуель сум'яття, розум бився б із серцем, честь із самовідданістю. Секундантом у цьому поєдинку виступила б, звичайно, Любов.

Безперервно копаючись у душі, він не очищав її, а тільки катував.

Дивовижно влаштована людська пам'ять. Адже ось, здається, і недавно все це було, а тим часом відновити події струнко і послідовно немає  жодної можливості. Випали ланки із ланцюга! Дещо згадуєш, прямо так і загориться перед очима, а інше розкришилося, розсипалося, і тільки одна потерть і якийсь дощ у пам'яті.

- Чого ти хочеш? Щоб я розгадав твою прокляту загадку? Або щоб моя голова ще більше розболілася?
— Тоді я вам скажу, — посміхнувся Варіс. — Влада міститься там, де людина вірить, що вона міститься. Не більше, не менше.
— Виходить, влада — фіглярський трюк?
— Тінь на стіні... Але тіні можуть убивати. І часом дуже маленька людина відкидає дуже велику тінь.

Якщо воскресіння не казка, то на тому світі всі чокнуті. Усі збожеволіли від очікування.

Не вірю в пристойних жінок, котрі не вміють грати на піаніно.