Ти, Моцарте, недостойний сам себе.

Майбутнє обов'язково принесе щастя кожному, хто в нього вірить, хто йде до нього своїм непростим шляхом, спотикається, іноді навіть падає, але все одно зберігає віру в добро та бажання нести це добро людям.

Диханням на мене повий,
Щоб я могла дихати... і жити,
До своїх грудей притиснувши, зігрій
І сили дай мій сон впустити.
І в ніжних зітханнях вітру
З тобою зіллємося ми,
Танцюючи між надгробків,
У світ виходячи з пітьми.
Живі не зможуть
Дізнатися просту відповідь.
Тільки Той,
Хто життя дає,
Чий видих серце береже від бід.
І в ніжних зітханнях вітру,
З тобою зіллємося ми,
Танцюючи між надгробків,
У світ виходячи з пітьми.

Я знаю, це ми — ось я і всі ті, хто, як я, цурався політики, хто намагається ще зараз дотриматися злочинного нейтралітету, винні в катастрофі, яка спіткала Німеччину! Я так і озаглавлю мою книгу:« Змова байдужих». Я доведу їм, що тільки з їхньої мовчазної згоди можлива ця безприкладна торжества ницості, тупоумства та лиходійства.

З кожним днем ​​ми все більше страждаємо і рвемося один до одного. Ми ллємо сльози вже багато років. Але вона, як і я, знає, що нічого не можна змінити.
Наш найпрекрасніший доказ любові — вічна розлука.

Що ти зробив би, якби не боявся?

Доброчесність не слабка, це сила, про це досить сказано.

Якщо існує диявол, що полює на людей, пропонуючи їм угоду, він, напевно, виглядає як я зараз.

Бувають дні, коли людина вселяє в мене страх.

Усі ми родом із дитинства. З того часу, коли дерева були великими...