Я вважаю, що кожне полотно, натюрморт, ландшафт, все, що завгодно — у самій глибині душі автопортрет.

…Не треба нічого нікому доводити. Ви нікому нічого не винні. Окрім самої себе.

Юність, безмежно прекрасна юність, коли пристрасть ще не зрозуміла, лише невиразно відчувається в частому биття сердець; коли рука злякано здригається і тікає убік, випадково доторкнувшись до грудей подруги, і коли дружба юності береже від останнього кроку! Що може бути рідніше за руки коханої, що обхопили шию, і — поцілунок, пекучий, як удар струму!

Поки людина сидить, не дізнаєшся, кульгавий він чи не кульгавий.
Поки людина спить, не дізнаєшся, крива вона чи не крива.
Поки людина обідає, не дізнаєшся, боягуз він чи герой.
Поки людина мовчить, не дізнаєшся, брехлива вона чи правдива.

– Вони, вони! - козлиним голосом заспівав довгий картатий, множиною кажучи про Степа, - взагалі вони останнім часом дуже свинячать.

Дивно все ж таки, що люди, які нашкодили вам, вважають, що у всьому винні ви самі.

Смерть - це коли відпливаєш на кораблі, а вся рідня залишилася на березі.

Для початку ми обидва пригадали чудову пораду, яку постійно чуємо в літаках:«Спочатку надягніть кисневу маску на себе, а потім допомагайте іншим».

Час хитромудрий, наче шматок масла на гарячій сковорідці.

Залізний вік  -
Могутній бик: йому смішний мій крик.