У цьому було навіть щось привабливе, якась особлива, радість, що віддає помстою, — пити з людиною, від якої немає і не може бути вже таємниць і в якої, у свою чергу, могли бути таємниці.
— Коти не мають імен, — відповів він. - Правда? – здивувалася Кораліна. - Правда, - підтвердив кіт. - Імена носите ви, люди. Це тому, що ви не знаєте хто ви такі. А ми ось знаємо, і нам імена ні до чого.
— Ми забрели в зону із сильним магічним індексом, — пояснив він, — Колись давно тут утворилося потужне магічне поле. — Ось саме, — відповів кущ, що проходив повз.
У них були інтимні стосунки, але нічого спільного з коханням. В управлінні від чоловіка очікували, що у нього має бути коханка, і він вдавав, що так воно і є.
Він докорив собі за погане знання шведського — міг би додати ще якусь гостроту. У його словнику було кілька хльостких фраз на всіх мовах, але шведською він знав тільки«Ви подаєте ще щось, крім солоної риби?» і«Якщо ти укутаєш мене в хутра, я буду твоїм маленьким пухнастим ведмедиком».