Двох речей хоче справжній чоловік: небезпек та ігри. Саме тому йому потрібна жінка як найнебезпечніша іграшка.

Інстинкт мисливця... Ніхто не розуміє стану людини, готової битих шість годин стояти з рушницею напереваги в холодному болоті і чекати зграю качину. Ніхто, крім того, що стоїть поряд такої ж людини.
Коли забувається озноб, біль у ногах і спині, далека дорога, світові проблеми та побутові дрібниці, коли ти готовий застрелити будь-кого, хто завадить тобі, нехай навіть ненароком злякавши видобуток.
Ніхто не зрозуміє мисливського інстинкту детектива, крім іншого детектива...

…будь-яка людина сама собі колесо фортуни і чорт з табакерки, єдина і неповторна причина власних бід. Це лише здуру здається, ніби світ сповнений злих, у всьому винних людей. Він, може, й сповнений, але це несуттєво.

Дивний цей світ, де двоє дивляться на те саме, а бачать цілком протилежне.

Кохання — почуття вільних у виборі, а не тих, хто зараз до смерті боїться когось втратити або мучиться почуттям провини. Може, я помиляюся, але емоції, народжені під тиском ззовні, не є справжніми. Піде тиск — підуть емоції. Як говорила одна моя наймудріша знайома:«Ніщо так не вбиває нерозділене кохання, як рік взаємності».

Панівний клас Китаю ставився і до сусідніх країн, і до підкорених іноземців як до спекотних варварів, яким імперія несе світло культури. Небесний мандат видавався імператору не для того, щоб він експлуатував весь світ, але щоб він просвітлював людство.

Коли все загине і зникне з лиця землі, лишиться, мабуть, лише гробова тиша та нескінченний морок.

Любов до себе – це початок роману, який триває все життя.

Модне-то ваше нехай нинішнє, я говорю йому, кожен день змінюється, а російської щось наш звичай споконвіку живе! Старі не дурніші за нас були.

Є ночі, ніби створені для смутку, або роздумів, або для того, щоб смакувати самотність.