Дієслово«не любити». Друге відмінювання. Виявлений спосіб, теперішній час. Перша особа однини — я не люблю; друга особа однини — ти не любиш; третя особа однини - вона  не любить, - випалив Том.

Пам'ять – річ тонка, вибіркова, дорогоцінна. Іноді вона  втрачається лише частково. Хіба погано не пам'ятати, що отруює душу? Навіть у ранковому правилі вдаються до молитви з проханням«позбавити лютих спогадів». Люті спогади – це голос нерозкаяного гріха, трубний голос запізнілої совісті, неприємний дух  поганого вчинку, що розпадається в підпіллі душі. Каятися треба одразу. Мітлою вичищати сміття. Але бувають періоди в житті, коли з різних причин лінуєшся прибирати у себе в кімнаті. І з роками накопичується пил. Спочатку її не помічаєш, потім пропадає алергія на бруд, а потім із самим брудом примиряєшся, називаючи її пишномовно«метафізичним пилом буття». О боги, боги! Розум іноді так спритно справляється зі спокусами, поступаючись ним із виправдовуючим вердиктом. Головне – гарно обізвати. Якщо бруд – це метафізичний пил буття, то він може стати окрасою, музейним експонатом.
Лінь – сильна штука. А метафізичний пил, який, насправді, є звичайним брудом, незабаром дасть знати про себе нудотними нападами безпричинної депресії. Однак варто уважно вдивитись у себе – у тиші та самоті, під тверезі мелодії неба, – як стає очевидним, що райз душі йде зовсім не з волі нагоди. Рай  витравлюється лютими спогадами, які й приходять непомітно, як тати, роблять свою розбійницьку справу і залишають у паркані лазівки для майбутнього злодійського промислу. Як важливо вчасно це помітити та поставити на варті будинку ланцюгового пса.
(Гра у сповідь)

Немає на світі золотих рибок, що говорять щук та чарівних дудок. Ні!

Скаржитися на життя і розпускати хвіст одночасно - розуму незбагненно! Проте вони якось примудряються поєднувати ці два заходи.

Серед людських дій найважливіші – ті, які не можна повторити вдруге. Те, що можна повторити, залиш краще роботам.

Можливо, люди повинні пережити трагедію, щоби почати робити те, що люблять. (Напевно, потрібно постраждати по-справжньому, перш ніж ризикнеш зайнятися улюбленою справою.)

І ненависті немає, і волі немає. І так завжди зі всіма почуттями. Жодних почуттів, один розум; розум сповнений, а серце - як порожній горіх.

До чого любити і беззавітно віддавати себе цілком, якщо той, якому ти віддала всю свою істоту, все своє життя, все, все що у тебе було в цьому світі, так раптово йде від тебе, тому що йому сподобалося інше обличчя, і за які - Чи кілька днів стає майже чужим?

Я не шкодував себе! І я отримав священне право не шкодувати інших!

Люби твоїх ворогів, бо тільки вони кажуть тобі про твої помилки.