... Рінсвінд спробував заплющити очі, але у уяви не було повік, а тому воно вирячилося даремно.

Не пливи за течією. Не пливи проти течії. Пливи туди, куди тобі треба.

Від людей можна втекти, а від себе куди втечеш?

Це звичайне явище. Ти твердиш, що любиш людину, а насправді тільки використовуєш її. За кохання ми постійно приймаємо щось інше.

– Прошу вас, – застогнав він. – Я…
– Люблю, коли чоловіки мене благають. Але зараз невідповідний час.

Куди ми рухаємося? Геть від усіх сонців? Чи не падаємо ми безперервно? Назад, убік, уперед, у всіх напрямках? Чи є ще верх і низ? Чи не блукаємо ми немов у нескінченному Ніщо? Чи не дихає на нас порожній простір? Чи не стало холодніше? Чи не настає все сильніше і більше ніч? Чи не доводиться серед білого дня запалювати ліхтар? Хіба ми ще не чуємо шуму могильників, що ховають Бога? Хіба не долинає до нас запах божественного тління? — і Боги зітлюють! Бог  помер! Бог  не воскресне! І ми його вбили! Як втішимося ми, вбивці з убивць! саме святеі могутня Істота, яка тільки була у світі, спливла кров'ю під нашими ножами — хто змиє з нас цю кров?

Дружба, що так зав'язалася, швидко міцніла; іноді відбувалися і короткі сварки. Ерншо не міг за першим наказом стати культурною людиною, а моя молода пані не була ні філософом, ні взірцем терпіння. Але оскільки в обох у них усі сили душі були спрямовані до однієї й тієї ж мети — бо одна любила й хотіла поважати коханого, а другий любив і хотів, щоби його поважали, — вони зрештою досягли свого.

У кожному з нас живе темрява, що прагне крові та руйнувань, але, як правило, людина здатна її приборкати, і так, створюючи рівновагу темряви та світла, ми і проходимо по колу буття.

– Кажуть, що ця вистава не має успіху у глядачів?
– Ну, це ще лагідно сказано. Я вчора зателефонувала до каси і спитала, коли початок вистави.
- І що?
- Мені відповіли: "А коли вам буде зручно?"

Світ не такий осмислений, як вам здається. Когерентність породжується роботою вашого розуму.