Я не буду думати про це сьогодні, я подумаю про це завтра.

«Якщо в світі все безглуздо, – сказала Аліса, – що заважає вигадати якийсь сенс?»

Рішення, прийняті глухої ночі, зазвичай втрачають силу при світлі дня.

Важко забути біль, але ще важче згадати радість. Щастя не залишає пам’ятних шрамів.

Можна лежати на мосту і дивитися, як тече вода. Або бігати, або бродити по болоту в червоних чобітках, або ж згорнутися клубочком і слухати, як дощ стукає по даху. Бути щасливою дуже легко.

Парадокс читання: воно відволікає нас від реальності, щоб наповнити реальність змістом.

Мені начхати, що ви про мене думаєте. Я про вас не думаю взагалі.

Ми не виносимо людей з тими ж недоліками, що і у нас.

А що подумав з цього приводу Кролик, ніхто так і не дізнався, бо Кролик був дуже вихований.

«Ні, – швидко сказав він. – Тільки не це. Залишитися друзями? Розвести городик на лаві згаслих почуттів? Ні, це не для нас з тобою. Так буває тільки після маленьких інтрижок, та й то виходить досить фальшиво. Любов не плямують дружбою. Кінець є кінець. »