У орла у дворні почалося«золоте століття». Шпаки розучували гімн«Науки юнаків живлять», драбини та гагари на трубах зігравалися. З ворон визначили новий податок під назвою«освітнього»; для молодих орлят та яструбів влаштували кадетські корпуси; для сов, філінів і сичів - академію, та до речі вже і воронят купили по екземпляру азбуки-копійки.
Атмосфера тривоги розтеклася вулицями, заповзла в будинки, а слідом за нею, на м'яких лапах, слідував ще невидимий, але вже відчувається страх. Окрім цих двох вічних супутників був ще дехто. Але такий примарний, що я не готовий був поручитися, що чув шарудіння плаща і бачив блиск місяця на лезі коси.
І потроху ми знову перетворилися на філософів і прийняли провансальську концепцію часу. Відтепер, пообіцяли ми собі, ми заздалегідь будемо готові до того, що ніщо не трапляється тоді, коли це заплановано. Досить і те, що це трапляється взагалі.
Фантазія – цінна річ, але не можна їй давати дорогу всередину. Тільки зовні, тільки зовні.
У житті завжди є вибір. Дій чи тікай. Прощай чи помстися. Люби чи ненавидь.
Я тварина, ти ж бачиш, я тварина. У мене немає слів, мене не навчили слів, я не вмію думати, ці роки не дали мені навчитися думати. Але якщо ти насправді такий… всемогутній, всесильний, всерозумний… розберися! Заглянь у мою душу, я знаю, там є все, що тобі треба. Повинно бути. Душу ж я ніколи і нікому не продавав! Вона моя, людська! Витягни з мене сам, чого ж я хочу, адже не може бути, щоб я хотів поганого!... Будь воно все прокляте, адже я нічого не можу придумати, окрім цих його слів: ЩАСТЯ ДЛЯ ВСІХ, ДАРОМ, І НЕХАЙ НІХТО НЕ ПІДЕ КРИДЖЕНИЙ!
Поряд з іншою людиною ми внутрішньо ростемо, змінюємося на краще, дізнаємося себе з несподіваного боку.
Тобі здається, що ти сильна, розумна, логічна… послідовна. Але це лише виправдання того, що ти недостатньо людяна. У тебе тільки мозок і взагалі серця.
Зі мною трапляється справжня істерика. Жахливий, сопливий рев,«подвійне закачування»: з кожним схлипом двічі ковтаєш повітря носом.