Василь Шукшин. Калина червона

І ось крокує він роздольним молодим полем... Поле неоране, і на ньому тільки-но проклюнулася перша гостренька трава. Єгор крокує дуже. Рішуче. Вперто. Так він і по своєму житті крокував, як по цьому полю, — рішуче і вперто. Падав, піднімався і знову йшов. Падав і йшов, падав, піднімався і йшов, ніби в цьому одне все спокута — щоб іти і йти, не зупиняючись, ніби так можна втекти від самого себе

Цитата з книги Калина червона, автор Василь Шукшин