Справжнє кохання небезпечне, забере тебе зсередини і скрутить; зазівешся, не послабиш вчасно поводи - будеш заради неї готовий піти на що завгодно.
Там російський дух … там Руссю пахне!
... обрізав крила, приспав метеликів і розбив серце...
Хай любов затягне в безодню,
Хай темрява затягне блиску воронова крила:
Ах, краще бути п'яним втратою.
Танцювати зі смертю, боротися із долею.
На мою думку, ми психі.
Живучи чи помираючи, ми живимо вогонь.
Поетичне слово має надзвичайну енергетику. Сказане в риму часом у десятки і сотні разів посилює сенс сказаного прозаїчно. Цим не без успіху користуються спеціалісти, які займаються рекламою.
Ми, люди, самі створюємо собі проблеми, намагаючись ускладнити наше життя. Насправді життя виявляється надзвичайно простою штукою, варто лише відкрити іншим свою душу, і зрозуміти це вам допомагає собака з огидним подихом, жахливими манерами та щирими намірами.
Це найпопулярніше місце у місті. Чому? Померши, всі люди вирушають сюди... Чому не можна сміятися з могил? Тому що всі одного разу виявляються їхніми мешканцями.
— Пам'ятаєш, як він мене бив? До синців. Обидві руки були в синцях від самого плеча; у синіх синцях, чорних у цятку, якихось дивних жовтих. Вдарить і втече, такий він був, цей Ральф, вдарить і втече...
— І все-таки ти любив його?
— Так, як хлопчики люблять хлопчиків, коли хлопчикам вісім, десять, дванадцять, і світ невинний, а хлопці зліші за зло, бо не знають, що творять, але творять все одно. І, видно, десь у таємних глибинах душі мені було обов'язково потрібно, щоб мені завдавали біль. Ми, нерозлучні друзі, потребували один одного. Йому треба було бити. Мені бути битим. Мої шрами були емблемою нашого кохання.