Я все готовий віддати, аби вони прожили без насильства. Світ. Ось усе, чого я хочу. Не гроші і навіть не кохання. Це ще можливе. Тепер я це знаю, і тому мені зараз стільки щастя. Їм треба почати з чистого листа.
Тільки малодушні не стають хоробрими під впливом кохання. Навіть боягуз, натхненний посмішкою коханої дівчини, може виявити чудеса хоробрості.
Біда не в тому, що людина походить від тварини, а в тому, що вона не переставала бути твариною... Грубою, злою, нерозумною.
Чи можна побачити майбутнє? Швидше за все, ні. Але ніщо не заважає нам придумати його зараз.
Коли залишаєшся ні з чим, моя люба, лицарство важко.
Адже ревниві люди ревнують без жодного приводу.
У Новий рік мені завжди страшно. Він обіцяє нове, найкраще життя всім без розбору. Тому люди зустрічають його кілька разів. Якщо бажання не справдилися одразу, можна почекати старого Нового року, східного Нового року, будь-якого іншого. Треба лише вірити. А що робити тим, кому не віриться? Не знаю. Напевно, краще нічого не чекати, то легше.
Зрештою, якщо не дозволяти собі іноді побути наївним дурнем, життя позбудеться доброї половини задоволень.
Ти кажеш, що ось це обличчя чудове. Чому ти так вирішив? Ти що, знаєш, що таке краса? Чому ти думаєш, що це обличчя гарне? Ти бачив багато облич, чув, як люди говорили про красу. Ти читав про це в романах, бачив це у кіно ; ти склав своє уявлення про те, що таке краса, спираючись на минуле, завдяки безлічі чужих думок.