Щастя – це властивість характеру. В одних у характері його постійно чекати, в інших безперервно шукати, у третіх — всюди знаходити.

Скажи мені, хто тобі гидкий, і я скажу тобі, хто ти. У наших особистостях немає  нічого примітного, а схильності більш менш схожі. Але от випробування нами огида говорить про нас більше, ніж все інше.

... За відсутнім, незрозумілим поглядом вона  приховувала свою справжню суть – вона  зовсім не була така дурна, як усі думали. Нерідко вона  просто прикидалася непорозумінням і, виконуючи якусь роботу, навмисне зволікала і посміхалася про себе, коли чиїсь нетерплячі пальці вихоплювали цю роботу в неї з рук.
Почуття своєї переваги зігрівало і захоплювало. Досить часто її навіть бавило таємне свідомість, що вона не така дурна, як всі думають. Та вона б цілком впоралася сама, але воліла це приховувати.

Якщо щастя - це більше не надія, то воно має стати принаймні спогадом.

Люди найважче прощають нам те погане, що вони про нас сказали.

Хто хоче втримати, той втрачає. Хто готовий з усмішкою відпустити – того намагаються утримати.

Хто її зрозуміє? Хто зрозуміє помітних, а іноді й просто чудових жінок, які з віку в століття«прописують» на сторінках своїх біографій людей абсолютно нікчемних, а то й просто негідних.

Майстерний, як усі закохані, у винаході мук серця.

Руїс шепотів Рафаель, що вічно любитиме дівчину, а вона відповідала йому, що в нього немає  вічності і він може подарувати тільки справжнє. Для нього майбутнє закінчувалося сьогоднішньою ніччю в готелі, а вічність — коридою в Севільї в неділю.

Якийсь ремісник прийшов до цирульника і сказав йому:
— Голись мені голову, та дивись гарненько наточи бритву! І, будь ласка, не зачепи моїх вух, не поріж їх. Вибри чисто, не залиш ні волосинки!
Цирюльник йому відповів:
— Багато наказів ти дав мені зараз! Повір, що після того, як я поголлюсь твою голову, кожному, хто побачить її, захочеться змастити тебе по шиї!