Пишається зло  своєю могутністю
І тим, що більшість змирилася з ним,
Але хіба ми з тобою пробачимо,
Коли ми злу уроку не дамо?

Немає отрути небезпечніше, ніж почуття провини.

Справжньої влади ніхто не дає. Її треба взяти.

Я давно дещо зрозуміла: люди йдуть, а речі крадуть. І здебільшого їх не повернути.

— Несправедливо, що в тебе чотири«Бугатті», коли півкраїни голодує.
— Тепер ти соромишся нас?
— Я соромлюся, коли згадую, якою я була.

Рост міг би побитися з небом, якби йому не сподобався відтінок.

Раз вже корову подоїли, вершки назад у вим'я не повернеш.

— Ви що, мене грабувати прийшли?
— Угу.
— То грабуйте, грабуйте, не витрачайте час марно.

— Дааа, незвичайна Вам дівчина попалася.
— А прості зараз нікому не потрібні! Але це точно з придурком.

— Не знав, що ти говориш по—сербськи.
— Вивчив. Проста мова. Слов'янське коріння, багато запозичень із турецької та німецької. Вистачило кілька годин.
— Втрачаєш форму.
— Вік, брате мій. Усі ми старіємо.