Правда життя у кожного своє, а не одна єдина на всіх.

У тебе що, алергія на виразні відповіді?!

— Бєлло, ти знову ходила і думала одночасно?
- Ні, Еммет, я просто рушила по морді перевертню.

Не весь одяг шиють, щоби носити. Деяку шиють, щоб у шафу повісити.

- О, Шерлок! Жоден із нас не був першим, чи знаєш.
— Досить усміхатися.
— Це ж моє весілля! (Ах, Шерлок, ми обидва в нього не перші.
— Досить усміхатися.
— У мене ж сьогодні весілля!)

- Ти знав?
- Про що ви?
- Ти знав, що вона вживає на роботі, і не сказав мені?
- Сер...
- Сподіваюся, вона  добре вас трахнула.
- Як ви дізналися?!
- Я не знав.

Ви мене чуєте, Морфеюсе? Я буду щирий із Вами. Я... це місто... ненавиджу. Цей зоопарк, в'язницю, цю реальність – називайте як хочете – мене просто вивертає. Навіть ваш запах. Я дихаю їм, відчуваю шкірою ваш сморід. І хоча я розумію, що це нерозумно, я боюся підхопити вашу інфекцію, я думаю про це кожен день! Смішно? Мені треба вийти звідси. Мені треба звільнитися. Я знаю, що у Вас є ключ, він у Вашому мозку. Після руйнування Зіона я можу покинути вас! Розумієте? Мені потрібні коди. Я намагаюся знайти Зіон, і Ви мені все по-доброму розкажете або... помрете.

Значить, слухай, я раніше вже зустрічалася з хлопцем-зомбі і весь час під різними мізками: я була патологічною брехнею, а він іпохондриком, він був геєм, а я німфоманкою. Тож як на рахунок розділити трапезу?

Тактика переможця – переконати ворога в тому, що він робить все правильно.

— Ти хочеш пройти прямо дорогою повз демони і кроти і застрелити Диявола?
- Так.
- Гаразд. Якщо тобі не подобається«безрозсудний», скажу«необачний».
— Ти йдеш чи ні?
- Звичайно.