— Знаєш, що завжди втішить мене?
- Що?
— Мої найкращі друзі! Цукерки!

Відчуття, ніби я стою посеред переповненої народом кімнати, кричу на весь голос, а ніхто не чує.

Погляньте на речі як німці реально.

Людина і померти хоче гарно.

— Я мушу зайнятися справою.
— Ти щойно повернувся, когось загарпунивши, і тобі знову нема?!
- Це було вранці!

Знання і мудрість - не одне й те саме.

— Раз я кажу, що кохання — це не вигадка людства, це відчутна величина, це сила, це має щось означати.
- Любов має значення, так. Громадська користь: соціальні зв'язки, виховання дітей...
Ми любимо людей, які померли. Яка в цьому громадська користь?
— Ніяке...
— Може, кохання — це щось більше, що ми не можемо поки що усвідомити. Можливо, це свідчення чогось... артефакт якогось іншого виміру, яке ми не в змозі осягнути. І мене тягне через увесь Всесвіт до людини, яку я не бачила 10 років і яка, можливо, вже мертва. Може, нам варто довіритися їй [любові], хоч ми й не розуміємо її суті?

- Ми були в іншому місці... Вона  літає?
— Вона  зникає і з'являється тут. Ти не зрозумієш.

І у кохання є межа...

Єдина людина, яка стоїть на твоєму шляху, це ти сама.