Найбагатша людина - це той, хто має найвпливовіших друзів.

Коли все закінчується, біль розставання пропорційний красі пережитого кохання. Витримати цей біль важко, тому що людину відразу ж починають мучити спогади.

Краса в очах дивиться. Є люди, здатні відкрити безліч очей. Хтось сказав:« Очі — дзеркало душі». Так що ми дивимося в очі, щоб побачити природу душу. Часом, коли ми дивимося в очі, трапляється, що ми бачимо очі, очі…, в яких не видно душі, лише темрява. І ми дивуємось, де ж краса? Нема  краси в очах без душі.

— Мартіне, з глузду з'їхав?
— От і я теж говорю: компроміс завжди знайти можна.
— Забери пістолет, я не хочу бути співучасником збройного розбійного нападу з шкідництвом... Ой, що це я сказав? Це я мабуть з похмілля, забудь що я сказав.

На похороні завжди несуть ту саму нісенітницю. Кажуть, яким ти був милим, чудовим і повним життя, і що прийшов твій час, і шляхи Господні несповідні. Ніколи не скажуть нічого поганого. Ти можеш бути хоч гігантським лайном в унітазі, і все одно запахнеш трояндою.

Любов'ю образити не можна! Хто б не був той, хто мріє про щастя, нас ображають безучастістю.

Російська впертість - через нього німці програють війну.

- Я люблю тебе.
— Ти не вмієш любити! Тобі любити — це страждати... Не спати ночами, колами ходити. Тоді ти відчуваєш, що ти живеш. А це не кохання.

Чому це всі кажуть: "У мене є час "? Як це можливо, якщо ми маємо час?

- Так, але я не більшість.
— Скромність — його коник.