То зверху вниз на тебе милуюсь, то навпаки.

- Цікаво. Ви кажете, що вам начхати на почуття інших людей, але вчинки ваші говорять про інше.
- Я співчував вісім секунд. А потім мене відвернули.

Щоб дійти до суті, треба повернутись до самого початку.

- Марино, можна сказати, я загинув.
- Ти загинув? В якому сенсі?
- Мені сподобалася стороння жінка.
- Жінка? Що означає сподобалася?
— Значить, вона  мені сподобалася як ну... жінка. Розумієш?
- Послухай, я хвилююся, у мене відповідальна робота, у мене тридцять другий шлюб за рахунком, я тридцять другий раз хвилююся, а ти приходиш і, вибач мені, якісь вульгарності говориш! Борисе, візьми себе в руки, це хвилинна слабкість.
- Яка хвилинна? Це березень, квітень, травень. Це тримісячна слабкість!
— Стривай... А ти що з нею...? Ну... ти з нею...?
- Що ти маєш на увазі?
- Так?
— Не розумію, що так?
— Ну, ти з нею... Ти з нею був?
— Як можна так!... Марино, не треба так брутально... незручно... Звичайно, був.
— Тихіше... Яка гидота!

Корми собаку три дні і вона буде віддана тобі все життя. Але ти можеш годувати кішку три роки і їй буде байдуже.

Деякі люди ніколи не божеволіють. Яке ж жахливе у них життя.

— Ти вважаєш мене за дурницю?
— Думаю, твій інтелект вищий за середній.

Зробленого не повернеш. Ну а далі будь, що буде.

Я смішний. Але хіба можна стратити людину за те, що вона смішна?

Ми всі робимо помилки … Якщо ми не можемо змиритися, як нам жити далі?