Якщо перед тобою немає  мети, то нікуди не потрапиш.

Раптом те, що ми бачимо, не справжній світ, а лише здогад нашого розуму? Що якщо ми бачимо лише спотворене зображення, яке нам ніколи до кінця не розібрати?

Я не можу запам'ятати, що тебе забув.

Ви кажете:«все моє свідоме життя». Але це неправда. Говоріть краще - все моє несвідоме життя.

- А ти знайшов своє пійло?
— Так, це Закстер із льодом.
— Закстер із льодом?
- Так.
- І що це?
— До чого Зак дістанеться... з льодом.

— Що ж, майстри закінчили. Настала черга любителів.
— І пам'ятай: вона  в шоці, їй лише сім, тож зроби все, що зможеш, щоб...
— Не бути собою?
- Да було б непогано.

- Це небезпечно. Тебе можуть поранити.
- Як і тебе.
— У яку б ідіотську історію ти не вплутався, я не відпущу тебе одного й крапка.
— Я не розумію, чому це ти робиш?
— Бо ти ще мій брат.

— Пам'ять про цю війну переживе тисячоліття.
— Але тисячоліття ми не переживемо з тобою.
- Ти правий. Але наші імена залишаться у віках!

Істина не завжди така, якою здається.

Буває, що люди розлучаються, а емоційний зв'язок залишається. Це як наркотик. Ти і незаміжня, і не вільна.