Ви або ідеальні, або хворі, але друге буває найчастіше.

Я не пряник медовий, щоб подобатися всім.

— Здається, місіс Хадсон дізналася про його дружину в Данкастері...
— Що буде, коли вона  дізнається про дружину в Ісламабаді?

У місці, де не впораєшся, обов'язково знайдеш зрадника.

- Яким тобі все бачиться?
— Чорно-білий телевізор із ледь чутним звуком.

— Я завжди ненавидів дзвін. Він завжди означає лихо: смерть короля, облогу міста...
— Весілля...
— Отож!

Ти почуватимешся чужим, де б ти не був. Це почуття не пройде. І будь обережний - ні з ким не зближайся, це завжди погано закінчується. Чи бачиш, минуле не хоче, щоб його змінювали. Деколи навіть можна відчути, як воно пручається. Серйозно! Чим ближче до того, щоб щось змінити... Це важко описати, але... ти зрозумієш. Якщо зробиш щось серйозне, якщо матимеш минуле, то минуле поимеет тебе.

Звуки, містере Касл, як відбитки пальців — двох однакових не існує.

Ти — реалістичний циніком, який насправді оптиміст.

Усі ми намагаємось втекти... Але не виходить.