Не вірю я в безгрішність, сам грішний.

— Ви розумієте, про яке завдання йдеться?

— Так, про те, за яку вручать орден. Але вже сім'ї.

— Сподіваюся, леді вміє зазнавати поразки.

— З чого ви взяли, що я леді?

Немає нічого сексуальнішої баби, що б'ється.

По—моєму, щось фонує... Сусіди, мабуть.

— Я тебе теж не все життя знав.

— Це було у третьому класі!

— Знаєш, на відміну куріння, доведено, що шоколад дуже корисний.

— Вам, американцям, завжди потрібна причина для всього. Їжа для насолоди.

Ми знаємо про майбутнє лише одне — воно приносить зміни. А боїмося ми, мабуть, що все залишиться як є. Тож ми маємо радіти змінам. Адже якось хтось сказав:«В кінці все має бути добре, а якщо не все добре, то, повірте мені, це ще не кінець».
(У нас в Індії кажуть, що зрештою все буде добре. А якщо ще не добре, значить, ще не кінець.)

Щоб все—таки вижити, дитині знадобиться все моє кохання. Все кохання, на яке я здатний.

Ти дав йому те, що він просив, а я дав те, чого він чекав...