Самотність - це спокій.

- Це твоя історія. Не моя. А насправді ти ув'язнив мене, не дозволив мені існувати на цьому світі, тому що не виносив мене. Ні, ми були рівними. Ми не були великими чи могутніми, тому що ми були рівними один одному. Думаєш, ти створив архангелів, щоб нести світло? Ні. Ти створив тих, хто нижчий за тебе, щоб стати вище їх, щоб стати їх Владикою. Ти егоїст! Ти хотів стати великим.
- Це правда. Але це не вся правда. Акт творіння несе в собі цінність і блаженство, набагато значущіші і справжніші, ніж мої гордість і егоїзм. Називай це благодаттю. Буттям! Світобудова — не творіння моїх рук. Воно завжди було... і пробивалося назовні. Воно існувало так само, як ти і я. Щойно ти вийшла на волю, ти теж це відчула. Побачила.

Не приходь до мене додому! Якщо мій дім горить — постукай разок. Якщо я не відповім, то я сам його підпалив і хочу згоріти!

Якщо голос серця підвів, саме час прислухатися до розуму і прийняти виважене рішення.

За нашої роботи смерть — не завжди розставання.

Завжди перевіряй, чи є у кишенях наркоту. Один раз у піджачці в секонд-хенд знайшла одну фіолетову таблетку. Я її випила і заснула на вісім годин!... Це було моєю відпусткою того року.

— Що можна подарувати людині, яка має все є?
— Щось, що не купиш за гроші.

— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось.
— Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець.
- Він часто цю розповідає.
- Я знаю.

— Вони робили там віджимання без штанів.
- Віджимання без штанів? Трахкали вони там!

- Що ти хочеш сказати?
[Кларис цілує Джона]
- Я хочу попрощатися.