— Я не можу без Вас жити... Я люблю Вас... Кожен... Кожного зайвого дня без Вас втрачено... Я живу в очікуванні... В очікуванні, що все зміниться... Пронесеться низка безглуздих днів, і одного разу я насмілюсь... Одного разу, я знайду в собі сили... і почую у відповідь«так»... Одного разу, я зможу сказати:«Будь... Моєю Дружиною...»
— І у відповідь почуєш: я згодна...
- Так?...
- Так...
Ти можеш вдавати, але будь обережна, бо хтось може вдавати перед тобою.
Заради посвідки на проживання я готовий на все. Дай фотоапарат. У нас медовий місяць, і ми повинні посміхатися, як ідіоти.
Кохання не раціональне, закохуються шалено, розуму там робити нічого.
— Система має загинути.
- А чому?
— Тому що будь-яка система має загинути. Найкраща система – це відсутність системи.
Це, мабуть, дуже зручно, отак от, у темряві, тупотіти ногами, свистіти. Начебто і себе показав, і ніхто не побачив.
Отже, коли ти жив, ти ні для кого нічого не робив і тебе це не хвилювало, а тепер ти вмираєш і прагнеш допомогти фактично незнайомцю, що означає, що в смерті ти кращий, ніж у житті, і світ буде кращим, бо я тебе не врятував.
Шерлок: Та помовчите ви всі! Ні звуку, ні слова, ні єдиного подиху! Я думаю! Андерсене, дивись убік – відволікаєш!
Андерсен: Що? Моє обличчя відволікає?
Лестрейд: Всім завмерти і тихо. Андерсен, відвернися.