Досить. Я в шоці. Бачите, на мені ковдру. І взагалі, я щойно впіймав вам серійного вбивцю.

- Вітаю. Чим займаєшся?
- Напиваюся.

Сьогодні я кутитиму. Весело, добродушно, з усякими невинними витівками. Приготуйте посуд, тарілки — я все це битиму. Заберіть хліб із овину — я... підпалю... вин...

Я не можу збрехати, тож скажу половину правди.

Людина не вмирає, коли захоче.

Хочеш змін? Міняйся.

- А цю брошку мені привезли з Німеччини! Разом із печивом! Мені здається, я ніколи більше не їла такого печива... Воно було зі смаком...
— Свята?

— Ходімо до найкращого ресторану міста...
— Згодна.
- До мене додому.
- Витончено...

Людина іноді навіть у палаці не може бути щасливою зі своєю половиною.

Ви не від падіння мене врятували, ні. А від гіршого — від розчарування в людях.