— Ой ти господи!... Ти що, з—під землі виріс?

— А що мені тепер сигнальні ракети пускати?«Ваня, висуваюся»?

– Гарний пароплав!

– Пароплав він добрий. Тільки він води боїться.

Ми змогли обхитрити лисицю, що робить нас хитромудрими!

— Нам треба зупинити цих ідіотів, поки вони не зганьбили наші добрі імена!

— Ну, по—перше, я не знаю, наскільки ваші імена добрі...

Лови момент, тому що завжди є інша, яка стоїть за твоєю спиною і дихає тобі в потилицю.

Іноді мені здається, що в той момент, коли Бог  роздавав щастя, я стояла в якійсь іншій черзі — за хлібом чи там за ковбасою, але точно не за тим, за чим треба було стояти. Що я могла купувати на той момент? Сама не знаю! Але це напевно були не довгі ноги чи струнка талія. Дуже часто я ловлю себе на думці, що всі слова з часткою«не» — це про мене: невисока, некрасива, нещаслива.

Якщо вважаєш, що чуже життя важливіше за твоє, то підпиши карту донора і покінчи з собою.

— Хлопці з вулиці не знають жалю.

— У цьому все й річ. Я не хочу, щоб мене шкодували.

— Я раніше любив фотографувати...

— Чому перестав?

— Мені почали за це платити, і я перестав отримувати задоволення.

У нас проблема. І коли я говорю проблема, я маю на увазі глобальну кризу.