— А може ми з тобою в кіно якось сходимо разом?
— Джоєле, я тут зробила велику дурість. Я... Я розповіла братові, що сталося...
— Це погано?
— Ні-ні, але він розповів батькам. Ми католики. А Пітт сказав їм, що ти єврей.
- О, але я атеїст. Точніше, прагматик-нігіліст. Або швидше екзистенціаліст.
А потім... Я приїхав до Амстердама, де мені сказали:«Ваша наполегливість огидна». Я сунув пальці у вогонь лампи і сказав:«Дозвольте мені побачити її, доки я тримаю руку в полум'ї».
Одного ранку ви прокидаєтеся - хлопця немає, саксофона немає, залишилася тільки пара шкарпеток і порожній тюбик з-під зубної пасти.
— Ти знаходиш задоволення в пороку, а потім лаєш себе за нього.
- Ти знаходиш. Я з ним мирюся. Я не маю твого апетиту.
Іноді, коли люди їдуть у подорож, вони тікають від чогось.
Знаєте, що таке збочення? Це справа смаку. Як із китайською їжею: або подобається, або ні. Але якщо ти китаєць, у тебе немає вибору.
Ми не стали тими, ким хотіли. Світ не дозволяє дівчатам вибрати, ким вони хочуть бути.
— Він пропонував гроші за шпигунство за мною?
- Так...
- Ти взяв?
- Ні...
- Шкода, ми могли б поділити їх, подумай наступного разу...
- Ти неймовірно швидкий і сильний, у тебе бліда крижана шкіра, твої очі змінюють колір і іноді говориш так, ніби ти з іншого часу. Ти ніколи не п'єш і не їж, ти уникаєш сонця... Скільки тобі років?
- Сімнадцять...
- І давно тобі сімнадцять?
— Так...
— … я знаю, хто ти!
— Скажи... голосно... скажи...
— …. Вампір.
— Ти боїшся?..
— … Ні!
— То задай своє головне запитання: Що ми їмо?
— Ти не вб'єш мене! Куди ми йдемо?
- За кордон хмар! Ти побачиш, який я при світлі сонця...
- Класна у вас робота, хлопці.
— Бути мисливцем — не робота, Адаме. Це життя. Ти вчишся на медика. У тебе є дівчина, друзі? (Адам киває). Більше ні. Якщо ти цим займатимешся, то не зможеш дозволити собі жодних зв'язків. Ніколи. Це слабка ланка. Ти підставиш цих людей під удар, вб'єш їх. Така ціна. Ти без оглядки пориваєш із усіма.