— Льюїс, слухай... У минулому ми були... Розбіжності...
— Так, точно. Я вважаю, що склянка наполовину повна, а ти вважаєш, що склянкою зручно бити людей.
Мій корабель незрівнянний і гордий. І він мало не величезний! І він... сплив.
— У мене в руках перший лист від шанувальника!
— Сам собі написав?
Мій тато був антропологом. Єдиний син, на якого батько витратив свій час, був двохтисячолітній скелет етруського хлопчика. Я ненавидів цього хлопця!
Ти все бачиш. І все розумієш. Добре бути тихонею.
— У тебе такі довгі пальці. Ти піаністка?
— Ні. Я просто часто пробірки мою.
— У мене є пиво!
— А в мене грудне молоко в пляшечках!
— Чому б нам не розпочати з пива?
— Молочний коктейль за п'ять доларів?
— Угу.
— Що це? Молоко із морозивом?
— Начебто так.
— За п'ять доларів? Вони додають бурбон чи що?
— Тільки самотність і береже мене.
— Ні. Людей бережуть друзі.
— Думаєш, краще почати з жарту?
— О, ні, ні! Ти ж сама серйозність. Не думаю, що в тебе буде на цей час.
— На що?
— На розвиток почуття гумору!