— Чому ти в окулярах?
— Ем—м, я читав.
— Читав? Не знав, що ти вмієш.

Колись була лише темрява. А тепер, як на мене, світло перемагає.

Ми зараз живемо у світі живопису, де все населено людьми, які шукають грошей. Не думайте, що це мені просто здається. Люди платять більше за роботи митця, коли той уже помер.

— Звідки в нього героїн у блоці смертників?
— Ти що, жартуєш?
— Щодо в'язниць йому [Форману] видніше, коли говоритимемо про яхти — спитаємо тебе.

Тобі ж було добре? От і не псуй.

Головне не швидкість, а напрямок.

Викинь сміття зі своєї голови. Сміття – це все, що приховує від тебе єдине, що має сенс … цей момент. Тут. Нині. А коли ти будеш тут і зараз, ти здивуєшся з того, що ти можеш робити і як ти це можеш робити.

Він не любить людей, люди не люблять його... Окрім тебе. Що ти знайшов у ньому?

Хочеш сховати дерево — сховати його в лісі.

— Йому погано?
— Ні, йому добре.
— Добре?
— Живим все добре.