Чому всі мої стосунки руйнуються? Швидше за все, річ у мені. У моїх амбіціях, засадах. Тільки ось коли ти стикаєшся зі смертю, все стає таким неважливим, дрібним.

Секс - це коли ти торкаєшся до іншого всім тілом. Це те, що дарує нам життя, вічність, відчуття щастя. Я хочу відчути тебе всією шкірою, всім тілом, усією істотою.

— Ти ще віриш у кохання?
— Не знаю, але не можна заводити дітей без кохання. Діти добре відчувають різницю.

— Я думаю, що скромні люди настільки поглинені собою, що їм важко бути поряд з іншими людьми.
- Складно Вам чи людям?
- Думаю, це взаємно.

Тут Олександр Якович, який мав надприродне чуття, зрозумів, що зараз його битиму — можливо, навіть ногами.

Натискати на курок простіше, ніж грати на гітарі. Руйнувати легше, ніж створювати.

Якщо людина ідіот, це надовго!

Мені казали: побачиш, і в горлі затихне звук, кучері чорні обтягнуть плече, і дракон, що живе у хребті, одразу розправить крила і опустить голову на твої ключиці. Мій хребет - 11 лез і 8 тиснув,
Ти пішла - я ні словом не заперечував -
Лише долоню розтис,
Коли стало тісно. Мені казали: в очах тих не знайдеш дна, пропадеш і не виринеш - і погубить тебе вона, і біда з тобою станеться. Ось він я, хто поранив, а потім смиренно чекав.
Оголений дріт, порожня кімната і кинджал —
Я квіти наші зрізав і більше їх не садив —
Без тебе я пусте місце. Що кохання - це дар, книги, звичайно, брешуть: тисячі брошонок шукають твій застиглий слід, але коли ти заносиш над ними свої слова - серце за серцем падає в талий сніг. Падає, згасаючи. Я стою ближче за всіх, обпалена і боса, прикриваючи подолом шматочок живої землі. Біль всюди, куди б я біг,
Моє серце ніхто так не оголював -
Я б вирвав його, поховав, втік,
Але за мною тінь твоя слідує, як наречена. Ми трапилися одного разу — більше ми не змогли, і весна відмовилася просити нас.

Боротися за свободу - не злочин. Так само як боротися за право бути тим, хто ти є.

— А чому у вас там лише значок зі смайликом та пістолет?
– Одне – на випадок, якщо буде сумно, а друге – якщо буде дуже сумно.