— Треба викликати поліцію.
- Так. [Стріляє п'ять разів у повітря] Вже їдуть.

— У тебе такий гумор?
— Хотів зламати кригу.
— Веселість тобі не личить — лід звичніший.

- Ти божевільний!
— Щойно здогадався?

Найголовніше, маючи справу з простими людьми, не давати їм зрозуміти, що хочеш щось дізнатися у них. Варто їм це зрозуміти, зараз же клацають стулки, як устриці. Якщо ж вислуховувати їх з неуважним виглядом і питати невпопад, дізнаєшся від них все, що завгодно.

Позбавити себе життя - неправильне вираження. Не себе, а когось. Жаліти про неї не ви. Ваша смерть, це завжди випробування для інших. Ваше життя вам не належить. Не робіть замах на неї.

— Слухай, я подумала, коли закінчиш, може…
— Ти нафарбувала губи, до цього на них не було помади.
— Я… трохи оновила її.
— Вибач, що ти казала?
— Я цікавилася, чи ти не хотів би випити кави?
— Чорний, два шматочки цукру, будь ласка, я буду нагорі.

Небезпечно з обох боків і підступно посередині.

Дивно, як пожежа розкриває наші пріоритети.

Можливо, ти не найсвітліша голова, зате неперевершений провідник світла. Не надто обдаровані люди здатні стимулювати обдарованість інших.

- Ти в мені розчарований.
- Гарна дедукція. Так!
— Не перетворюй людей на героїв, Джоне, героїв немає. А навіть якби вони були — я з іншої опери.