Він глянув на мене, потім його погляд опустився на мою спідницю. Потім він знову глянув мені в обличчя і прочинив губи, ніби питаючи в мене щось, про що він уже знав. Потім він потягнувся вперед, затиснувши ручку між великим і вказівним пальцями, і підняв край моєї спідниці.
Коли він побачив учорашній пояс із підв'язками, його очі розширились.

— І чому тобі завжди треба поводитися як стерво?
— Мабуть, ти просто будиш найкраще в мені...

Його руки ковзнули до моїх стегон, він повернув мене, нахилився до мене і почав цілувати. Це було інакше. Його губи були м'якими, що майже просять. Вони ніколи не були ніжними, і він сам ніколи не був ніжним зі мною, але в цьому поцілунку відчувалося більше обожнювання, ніж програної битви.