Яке щастя - пригорнути вустами до її вуст, завмерти в її обіймах і бачити її потім, коли вона, вся знемогла, вся віддавшись мені, спочиває на моїх грудях, а очі наші, отуманені захопленням пристрасті, тонуть один в одному.
Не можу осмислити, не можу повірити, що ця жінка моя, вся моя…

– Я симпатичний? Тільки чесно.
–«Симпатичний» – невідповідне слово. Може,«приголомшливий»? Скажу так: від тебе просто неможливо відірвати погляд.
– Ах. Як від сонця?
- Як від жахливої ​​катастрофи.

– Варто мені тільки зітхнути, і твій інженер уже готовий оголосити мені війну.
- Ну так затримай подих.

- Тобі дуже подобається бути мучеником, Majnun. Я тебе не залишу.
- Що ж, ти сама риєш собі могилу, Лайла.
- Я не проти рити собі могилу до тих пір, поки це мій вибір.