Але повернемось до літератури. Відразу після революції спостерігалася наступна картина. Це місце виявилося вакантним. Керівники більшовиків не лаптем щи хлібали. Вони чудово розуміли: голою силою країну не втримаєш. До того ж, що б там про них не говорили, більшовики не були цинічними покидьками, яких хвилювала лише влада сама собою. Не так поводяться тимчасові правителі, зовсім не так. Вони поспішають вивезти за кордон все, що не пригвинчено. Більшовики ж відчайдушно намагалися створити новий світ. І, до речі, не вони розпочали Громадянську війну. Спочатку здавалося – все можна вирішити по-тихому. Не вийшло, звісно. Але річ не в цьому.
Як би там не було, нова владаперейнялася питаннями мистецтва. До речі, не всі пам'ятають, що більшовики відразу взяли під охорону всі палаци, що були пам'ятками архітектури – Зимовий, Царське Село, Петергоф тощо. Для порівняння. Згадайте, наприклад, Версаль та Зимовий палац. Що вражає у французькому палаці – це повна відсутність обстановки – меблів, гобеленів тощо. А знаєте, чому її там немає? Тому що французька революційна влада всю палацеву обстановку розпродала під гаслом«Що взято у народу, то має бути повернено народу». А ось більшовики зберегли.

Працюючи над цією книгою, я мав на увазі викласти динаміку економічного розвитку нашої країни - колишнього Радянського Союзу та Російської Федерації за період 1917-1998 роки. Це викликано тим, що нинішні«реформатори» та«демократи» намагаються обмовити все, що зроблено нашим народом, Комуністичною партією та радянським урядом. Я вже зробив спробу спростувати цей наклеп
З огляду на це я вирішив озаглавити нову книгу«Від Сталіна до Єльцина». Мені багато довелося пережити як людині, яка пройшла шлях від рядового інженера до заступника Голови Ради Міністрів та Голови Держплану СРСР і продовжувала працювати радником при Президії Ради Міністрів СРСР, потім головним науковим співробітником в Інституті проблем нафти та газу Академії наук Російської Федерації. Отже, мій трудовий стаж досяг 70 років. Це дає мені підставу поділитися з читачами своїми поглядами на минулі та події, що відбуваються в нашій країні, особливо в період«перебудови», що призвели до розвалу Радянського Союзу і глибокої кризи економіки Російської Федерації та інших республік колишнього СРСР.
Помітно, як ведеться справа і з очорненням усієї радянської історії. Запевняють, що всі державні нагороди, якими колись були відзначені ті чи інші трудівники, отримано за служіння«імперії зла»,«хибному шляху» та інше. Ось чому я свою книгу адресую насамперед молодим. Вони повинні знати, як їхні прадіди, діди, батьки та матері зуміли«в гарячці буден» побудувати найбільшу за всю історію Русі державу. Все більше людей звертається до нас, державних діячів, і особисто до мене з питаннями:«Що відбувається? Що зараз треба робити, щоб вийти з важкого становища, в якому не з власної волі опинився народ? Хто винен у цьому насамперед?». Я відповідаю, що насамперед необхідно знати всю правду про сьогоднішнє важке становище країни, внутрішній та міжнародний. Ми, стара гвардія держави, знаємо, якою чудодійною силою, що згуртовує воєдино весь народ, здатна мати таку правду, навіть гірка і жорстока.

Сьогодні у Росії є унікальний історичний шанс знову стати
великою і процвітаючою державою, з якою будуть чемно спілкуватися і на Заході і на Сході, і кожен житель якої пишатиметься своєю приналежністю до Вітчизни. І я щиро вірю, що це шанс ми неодмінно використовуємо.
2005 рік