— А чому ви, Малешкін, у село попереду машини бігли? — спитав полковник.
Саня не знав, що відповісти. Сказати правду — значить із головою видати Щербака.
Дей чекаючи відповіді з цікавістю розглядав Малєшкіна.
Саня підвів на полковника очі й винувато посміхнувся:
— Дуже замерз, товаришу полковник, от і побіг, щоб зігрітися.
Чи повірив словам Малешкіна Дей, важко сказати. Тільки навряд. Він повернувся до Беззубцева і скрипучим, залізним голосом наказав:
— Комбате, доповісти до свого штабу, щоб Малєшкіна представили до Героя, а екіпаж — до орденів. — І, вловивши в очах здивування комбата, ще жорсткіше проскрипів: — Так, саме до Героя. Якби не Малєшкін, бог знає, чим усе це скінчилося.