— А чому ви, Малешкін, у село попереду машини бігли? — спитав полковник. Саня не знав, що відповісти. Сказати правду — значить із головою видати Щербака. Дей чекаючи відповіді з цікавістю розглядав Малєшкіна. Саня підвів на полковника очі й винувато посміхнувся: — Дуже замерз, товаришу полковник, от і побіг, щоб зігрітися. Чи повірив словам Малешкіна Дей, важко сказати. Тільки навряд. Він повернувся до Беззубцева і скрипучим, залізним голосом наказав: — Комбате, доповісти до свого штабу, щоб Малєшкіна представили до Героя, а екіпаж — до орденів. — І, вловивши в очах здивування комбата, ще жорсткіше проскрипів: — Так, саме до Героя. Якби не Малєшкін, бог знає, чим усе це скінчилося.
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.